Україна на шляху до європейських правил регулювання
Що буде з ринком спільного інвестування?

Надійність інвестицій і максимальна захисту інвестора – наріжні положення законодавства, яке регулює європейський ринок спільного інвестування. При цьому, роздрібні інвестори та професійні учасники ринку мають значну свободу вибору інструментів і шляхів досягнення інвестиційних цілей. Україна готується імплементувати європейські правила в національне законодавство, що, очевидно, стане початком кардинальних змін на ринку ІСІ. Як можуть змінитися вимоги до фондів спільного інвестування та компаній з управління активами? Що необхідно зробити, щоб український ринок спільного інвестування став частиною європейського?

Коли почнемо жити за європейськими директивами?

Україна послідовно рухається шляхом європейської інтеграції. Відповідно до Договору про Асоціацію Україна-EC, взято зобов’язання протягом 4 років (до кінця 2019) імплементувати в національне законодавство положення ряду директив, які регулюють роботу європейського фінансового ринку, включаючи такий його сегмент як спільне інвестування.

Як визначено в плані заходів з імплементації Угоди Україна-ЄС, до 2020 року, Україна зобов’язана імплементувати положення Директиви, яка регулює діяльність підприємств колективного інвестування в обертаються цінні папери (UCITS V). Так званих публічних фондів. Це не одна директива, а пакет з 4 директив і двох регламентів. Крім пакету UCITS, повинні бути імплементовані ще близько 40 законодавчих актів ЄС (директив і регламентів), які стосуються ринку цінних паперів, банківської діяльності, ринку страхування, пенсійних фондів. Ці директиви закладають основи функціонування фінансового ринку ЄС. Зокрема, встановлюють вимоги до капіталу (директива CRD IV), описують інструменти фінансового ринку (директива MiFID II) і багато іншого. Майже кожна фінансова директива, прямо або побічно стосується діяльності інститутів спільного інвестування. Але базовими для ІСІ є UCITS і AIFMD (менеджмент альтернативних інвестиційних фондів). Детальніше про директиви UCITS і AIFMD можна прочитати тут –

Трохи більше ніж через два роки в Україні повинні бути впроваджені принципово нові правила функціонування для фондів спільного інвестування. Є чітке зобов’язання імплементувати директиву UCITS. І хоча, в плані заходів з імплементації Угоди Україна-ЄС директиви AIFMD немає, українські чиновники неодноразово озвучували намір імплементувати і цю директиву. Як це буде зроблено? І якими будуть наслідки для учасників ринку?

З одного боку, норми європейського законодавства не можуть бути просто скопійовані в українські закони, оскільки рівень розвитку вітчизняного фондового ринку, м’яко кажучи, відстає від європейського рівня. З іншого боку, вибіркова імплементація директив може привести до перекосів, або ж взагалі не мати практичного ефекту. Потрібен розумний компроміс. Наприклад, переважна більшість діючих сьогодні в Україні фондів спільного інвестування венчурні. І, за європейськими мірками, потрапляють в категорію альтернативних. Більш того, регулюються окремим Регламентом. У разі безкомпромісної імплементації європейських правил в наше законодавство, всі, хто працює зараз на українському ринку фонди можуть виявитися «поза законом».

Державні органи влади хочуть вирішити таку проблему шляхом впровадження двох різних регуляторних режимів, які будуть діяти паралельно. Згідно з останніми заявами представників НКЦПФР, до 2020 року має вступити в силу законодавство, яким буде передбачено отримання окремих ліцензій на управління активами UCITS і AIF в Україні. При цьому залишаться чинними норми закону про «Інститутах спільного інвестування». Таким чином, будуть існувати дві абсолютно різних категорії фондів спільного інвестування.

Проектів законодавчих актів, якими будуть імплементовані положення UCITS і AIFMD, поки ще не опубліковано. Проте, ми можемо проаналізувати європейське законодавство, щоб краще зрозуміти, які виклики і можливості закладені в прийдешніх новації.

Публічні та альтернативні

Європейське законодавство ділить підприємства (фонди) зі спільного інвестування на дві великі групи – публічні (UCITS, Undertakings for Collective Investment in Transferable Securities) і альтернативні (AIF, Alternative Investment Fund).

Публічні фонди залучають кошти роздрібного інвестора (інвестиції фізосіб) і вкладають їх в обертаються цінні папери та подібні активи. Альтернативні фонди працюють із засобами хедж-фондів, професійних, інституційних інвесторів (НПФ, страхові компанії і т.д.). До альтернативних відносять також фонди прямих інвестицій, фонди інвестицій в нерухомість. У директивах сказано, що менеджер альтернативного фонду (AIFM) може отримати дозвіл продавати паї або акції AIF роздрібним інвесторам. Однак в таких випадках встановлюються більш суворі вимоги до AIFM, ніж при продажах професійним інвесторам.

Зобов'язання по колективним інвестиціям в Директиві про які переносяться цінні папери 2009

На європейському ринку спільного інвестування діє чіткий розподіл інвесторів на професійних і некваліфікованих. Виходячи з цього вироблена політика інформування інвестора. Інвестиційна компанія або керуюча компанія UCITS повинна підготувати ключовий інвестиційний інформаційний документ (KIID) для кожного публічного фонду, яким управляє. KIID – наріжний камінь інформування, а значить і захисту, так званого некваліфікованого інвестора, і містить основні характеристики фонду (цілі, політику, структуру ризиків-прибутковості). Інвестор повинен мати можливість ознайомитися з KIID ще до того, як прийме рішення про інвестування в даний UCITS.

Key Investor Information Document (KIID) обов’язковий документ для публічного інвестиційного фонду (UCITS). Являє собою спрощену форму базової інформації про фонд. Документ повинен містити інвестиційні цілі, інвестиційну політику, витрати і витрати, структуру ризиків-прибутковості інвестиції інвестиційного фонду. Регулятор європейського ринку встановлює вимогу, щоб KIID був не більше двох друкованих сторінок. Документ не повинен містити зайвої термінології, а вся викладена в ньому інформація повинна бути зрозуміла інвестору без необхідності звертатися до інших джерел або документам.

Зобов’язання підготовки KIID застосовується, в основному, до UCITS. Хоча національні регулятори низки європейських країн (Франції, Нідерландів, Швейцарії) вимагають наявність KIID від фондів, які не належать до UCITS. Формат KIID прийнятий як стандарт в ряді юрисдикцій за межами ринку ЄС. Діють вимоги до публічних фондів надавати подібні документи на деяких азіатських ринках. Наприклад, в Гонконзі фонди розробляють спрощені інформаційні листи для роздрібних інвесторів, які називаються Key Fact Statement. У Сінгапурі публічні інвестиційні фонди поширюють аналогічний документ під назвою Product Highlight Sheets.

До кваліфікованим, професійним інвесторам, з якими працюють AIF, відносять банки, міжнародні фінансові компанії, уряду, пенсійні фонди, страхові компанії, великі компанії. Щоб потрапити в категорію професійних інвесторів, підприємство повинно відповідати певним критеріям, які встановлені директивою MiFID II. Прийнято вважати, що кваліфіковані (в т. Ч. Інституційні) інвестори і контрагенти можуть самостійно оцінювати рівень ризику при здійсненні того чи іншого інвестиційного дії.

Таким чином, професійного інвестору потрібна не KIID, а більш глибока інформація. Тому альтернативні фонди зобов’язані розкривати потенційному інвестору ще інформації, ніж UCITS розкриває роздрібним клієнтам. В інформації, яку AIFM розкривається для інвестора, має бути опис активів, в які AIF може інвестувати, опис правил відповідно до яких AIF може змінити свою інвестиційну стратегію, опис методів управління ризиками ліквідності AIF (в тому числі для виняткових випадків) і механізмів викупу інвестором акцій фонду, багато іншої інформації.

Вимоги до активів і їх диверсифікації

Логіка поділу на публічні та альтернативні фонди, в тому і полягає, що публічні зобов’язані сформувати свій портфель (до 90% від NAV) з цінних паперів, що перебувають в обігу на регульованому ринку, в той час як альтернативні фонди мають право сформувати майже весь свій портфель з активів, які не котируються на біржі.

Інвестфонди UCITS мають право інвестувати тільки в акції, облігації, інвестиційні сертифікати, деривативи, депозити, інструменти грошового ринку. При цьому, портфеля фонду може бути сформований з урахуванням наступних пропорцій:

  1. У портфелі UCITS може бути сконцентровано не більше 10% акцій, облігацій або деривативів одного емітента. Для індексних фондів цей показник може бути піднято до 20%;
  2. В депозити одного банку може бути вкладено не більше 20% активів UCITS;
  3. В інвестиційний портфель фонду може бути включено не більше 20% інвестиційних сертифікатів, які торгуються на регульованому ринку;
  4. Не більше 25% інвестиційних коштів UCITS може вкласти в забезпечені облігації кредитної установи;
  5. Якщо цінні папери, в які інвестує фонд, мають гарантії держави або МФО, то їх частка в портфелі UCITS може становити 35%;
  6. Для деривативів, які не допущені до торгівлі на регулірумом ринку, встановлюються свої обмеження. Якщо це деривативи банку, то їх частка не може бути більше 10% від активів всього портфеля. Якщо це деривативи іншої юрособи – не більше 5%.

У свою чергу, для загальних AIF жорстких вимог до диверсифікації активів немає. До 90% активів таких фондів можуть бути вкладені в цінні папери, які не обертаються на регульованому ринку. Однак, в європейському законодавстві спеціально виділені деякі види альтернативних фондів. Їх діяльність регулюються окремими Регламентів. Зокрема, це довгострокові інвестиційні фонди (ELTIF), фонди соціального підприємництва (EuSEF), фонди венчурного капіталу (EuVECA). Для таких фондів певні вимоги щодо диверсифікації встановлені. Наприклад, всі ці фонди зобов’язані інвестувати не менше 70% свого капіталу в активи, які належать до «допустимим інвестицій» (qualifying investments). Інвестиції, які потрапляють в цю групу, описані в статті 3 Регламенту №345 / 2013 (EuVECA). Йдеться про пайових інструментах, забезпечених і незабезпечених позиках і подібному. І тільки 30% капіталу фонду дозволяється інвестувати в інші активи. Існують і інші обмеження для довгострокових, венчурних і фондів соціальних інвестицій.

Виклики або можливості?

Якщо порівнювати з української класифікації ІСІ, то аналогом UCITS-фондів є відкриті фонди. Аналогом європейських AIF можна вважати українські закриті, венчурні фонди. Проте, схожість дуже приблизне.

По-перше, ринки настільки відрізняються, що навіть в чомусь схожі підходи до їх організації і регулювання дають протилежні результати. Якщо на європейському ринку працює приблизно однакову кількість публічних і альтернативних фондів (активи, якими вони управляють однакова), то в Україні відкритих ІСІ майже не залишилося. Станом на серпень 2017, за даними УАІБ, маємо 14 відкритих фондів з 1200 діючих ІСІ. Відкриті ІСІ в Україні не можуть демонструвати прибутковість, яка б задовольняла інвесторів, з урахуванням існуючого рівня ризиків. Але вина в тому гравців ринку? Де взяти ліквідні, що обертаються на регульованому ринку паперу? Для нормального функціонування відкритих ІСІ необхідний розвинений фондовий ринок. Стан же українського фондового ринку, останнім часом, погіршується з кожним роком. Не кажучи вже про бідність вибору фінансових інструментів. У біржових списках українських майданчиків фігурує не набагато більше сотні емітентів (далеко не всі, до речі, показують стійке зростання). І кількість публічних компаній буде тільки зменшуватися, з урахуванням того, що в 2018 році вступають в силу підвищені вимоги в акціонерним товариствам, які знаходяться в лістингу бірж.

По-друге, багато правові терміни, без яких європейський ринок просто не зможе працювати, в українському законодавстві відсутні. Наприклад, до цих пір в українських законах немає визначення «кваліфікований інвестор». З цієї причини неможливо вибудувати як стандарти адекватного інформування інвестора, про які згадувалося вище, так і стандарти захисту інвестора. Наприклад, в Європейському Союзі некваліфікований інвестор (клієнт) має право на компенсацію з боку системи зовнішнього гарантування інвестицій, якщо інвестиційна або керуюча компанія не виконує своїх зобов’язань перед ним. Діє директива, яка регламентує схеми такої компенсації. Кваліфікований клієнт, до речі, права на компенсацію не має. В Україні впровадження подібної системи компенсації вирішили відкласти на невизначений час, не дивлячись на те, що залучення коштів внутрішнього інвестора є ключовою умовою для активізації фондового ринку. Впровадивши механізм повернення коштів інвестора (за принципом як в Україні діє гарантія повернення банківського депозиту) вітчизняний законодавець, очевидно, значно підвищив би рівень довіри до ринку спільних інвестицій. Але це питання, судячи з усього, не буде вирішено навіть в середньостроковій перспективі.

Нарешті, ще одна характерна українська особливість: переважна більшість діючих сьогодні в Україні ІСІ – венчурні. Однак, українські венчурні фонди не мають нічого спільного з поняттям венчурної інвестиції в європейському розумінні. Європейські венчурні фонди створюються для інвестування в інноваційні малі і середні підприємства. Підприємства, які на початковому етапі апріорі дуже ризиковані, але в разі успіху можуть принести колосальний дохід. В Україні венчурні ІСІ, в основному, використовують, тому що їм надані податкові преференції. Ніякої інноваційності в діяльності більшості венчурних фондів в Україні немає.

Зближення українського і європейського ринків спільного інвестування відкриває широкі можливості для вітчизняних інвесторів і професійних учасників ринку. Вільний рух капіталу між Україною (без введення такого режиму не має сенсу імплементувати європейські директиви) дозволить українцям вкладати свої кошти в надійні європейські фонди. Не виключено, що гроші європейських інвесторів прийдуть в Україну. Однак, щоб це сталося необхідно перебудувати не тільки законодавство, але і мислення.


Абревіатури та терміни, які використовуються в європейських директивах:

AIF Alternative Investment Fund Альтернативний фонд спільного інвестування
AIFM AIF Manager Менеджер альтернативного фонду спільного інвестування
AIFMD AIF Management Directive Директива, яка регулює діяльність альтернативних фондів ЄС
UCITS Undertakings for Collective Investment in Transferable Securities Підприємство зі спільного інвестування в обертаються папери (публічний фонд)
MiFID The Markets in Financial Instruments Directive Директива, яка регулює ринки фінансових інструментів
CRD Capital Requirements Directive Директива, що встановлює вимоги до капіталу компаній на фінансовому ринку ЄС
KIID Key Investor Information Document Ключовий інвестиційний інформаційний документ
ESMA The European Securities and Markets Authority Європейське управління з нагляду за ринком цінних паперів
Остнанні новини

Написти коментар