“Фундамент” надійності колективних інвестицій

Після світової фінансової кризи 2008 року, підходи до регулювання ринків спільного інвестування змінилися. Вимоги до професійних учасників таких ринків істотно зросли. Протягом останнього десятиліття, в ЄС розроблено фундаментальний пласт законодавства, і на фінансовому ринку збудована одна з найбільш надійних правових конструкцій, з точки зору захисту прав інвестора. У цьому матеріалі ми допомагаємо розібратися, якими директивами і регламентами регулюється ринок колективних інвестицій в ЄС.

Законодавство, що регулює діяльність фондів спільного інвестування в ЄС

Регуляторне середовище ринку колективних інвестицій Євросоюзу вибудовується як-би зверху-вниз. “Наднаціонального законодавства” має пріоритет над внутрішнім, національним. Прийняті Європарламентом і Радою ЄС директиви повинні бути імплементовані в національне законодавство країн-членів ЄС. Регламенти, взагалі, є законодавчими актами прямої дії і обов’язкові для виконання на території Союзу. Виходить, що фундаментом є верхній, наднаціональний рівень законодавства – директиви, регламенти та інші акти центральних органів влади і регуляторів фінансових ринків ЄС. Нагляд за діяльністю фондів спільного інвестування здійснюють Європейське управління з цінних паперів і ринків (ESMA), і Європейська рада з системних ризиків (ESRB).

Фонди спільного інвестування в Європі розділені на дві основні групи: публічні UCITS і альтернативні AIF. UCITS є не чим іншим, як європейським варіантом фонду взаємних інвестицій (mutual fund). Фонди взаємних інвестицій почали працювати в США ще в кінці 19 століття. Аналогом UCITS в Україні можна вважати відкриті фонди. В ЄС інвестиційні фонди закритого типу взагалі не підпадають під дію директиви UCITS. До групи альтернативних фондів відносять хедж-фонди, фонди приватного капіталу (private equity), фонди нерухомості (real estate fund).

Діяльність групи UCITS регулюється Директиви 2009/65/EU, а групи AIF – директивою (AIFMD). Слід зазначити, що директива AIFMD встановлює вимоги і правила роботи виключно для менеджерів фондів (AIFM). Що ж стосується самих альтернативних фондів, то законодавство ЄС не встановлює ніяких обмежень щодо правової форми, структури і розмірів їх активів. AIF можуть бути створені відповідно до принципів договірного права, відповідно до законодавства про довірчої власності, мати іншу правову форму. Директиви UCITS і AIFMD встановлюють рамковий набір правил для фондів, управляючих компаній, менеджерів фондів в ЄС.

Директива UCITS вперше була представлена ще в 1985 році і за час своєї дії переглядалася кілька разів. Базовим поки залишається текст Директиви 2009/65/EU. Останні зміни були внесені директивою №2014/91/EU (UCITS V). Країни-члени ЄС повинні були імплементувати нові правила до 18 березня 2016 року, але директива не була своєчасно імплементована усіма країнами ЄС.

Директива AIFMD вступила в силу в червні 2011 року. До глобальної фінансової кризи 2008 року альтернативні фонди спільного інвестування, не регулювалася на рівні Євросоюзу. Директива AIFM має бути повністю впроваджена і імплементована в національне законодавство країн-членів ЄС в 2018 році.

Профучасники ринку ЄС (інвесткомпанії, керуючі компанії), які відповідають вимогам директив, пройшли авторизацію від уповноваженого органу нагляду однієї з країн-членів ЄС, можуть працювати на території Європи за єдиними правилами. Фонд може бути зареєстрований (мати головний офіс) в певній країні ЄС, але пропонувати свої цінні папери до продажу інвесторам будь-якої іншої країни, що входить до складу Союзу.

Правові рамки для ринку спільного інвестування ЄС не обмежується тільки двома директивами. Багато з директив, які регулюють фінансовий ринок Євросоюзу безпосередньо впливають на роботу фондів спільного інвестування. Найбільш важливою з них є директива 2014/65/EU “Про ринки фінансових інструментів” (MiFID II) та Регламент №600/2014 (MiFIR). Сфера дії MiFID поширюється на всіх професійних учасників ринку цінних паперів, включаючи ринок колективних інвестицій. Директива містить такі найважливіші правові визначення як «інвестиційна фірма», «фінансовий інструмент», «кваліфікований інвестор». MiFID працює вже в 28 країнах ЄС і низці європейських країн, що не входять до Союзу.

Крім директив, діяльність фондів спільного інвестування регулюється спеціальним законодавством – Регламентів Єврокомісії. Важливо відзначити, що директиви повинні бути імплементовані в національне законодавство держави, в той час як Регламенти – це нормативні акти прямої дії. Як правило, регламентами врегульовуються якісь специфічні сфери діяльності або ринки. Наприклад, законодавство ЄС виділяє певні види альтернативних фондів, які регулюються окремими регламентами: довгострокові інвестиційні фонди (ELTIF; Регламент №760/2015 від 29.04.2015), фонди венчурного капіталу (EuVECA; Регламент №345/2013 від 17.04.2013), фонди соціального підприємництва (EuSEF; Регламент №346/2013 від 17.04.2013). До перелічених видів фондів висуваються специфічні вимоги до диверсифікації їх активів, більш жорсткі, ніж для загальних альтернативних фондів.

Відповідно до реєстром ESMA, в ЄС активно працюють майже 2,5 тисячі AIFM. Фондів UCITS налічується понад 29 тисяч, і під їх управлінням перебувають активи, які оцінюються в 8 трлн євро. За інформацією Європейської комісії, на частку фондів UCITS припадає близько 75% всіх колективних інвестицій дрібних інвесторів в Європі. Це є прямим підтвердженням того, що UCITS отримали визнання роздрібних інвесторів, як безпечний і добре відрегульований механізм.

Остнанні новини

Написти коментар